Акмеологічний підхід як умова підвищення якості навчання молодших школярів
Акмеологія як принципово нова наука, джерела якої знаходяться в педагогіці та психології, і проблема підвищення якості освіти зараз активно досліджуються.
"Якість шкільної освіти можна визначити як сукупність її властивостей, що обумовлює її пристосованість до реалізації соціальних цілей з формування й розвитку особистості в аспектах її навченості, вихованості, виразності соціальних, психічних і фізичних властивостей"(В. Панасюк).
Акмеологічний підхід до розвитку освіти – це створенння необхідних умов для становлення й розвитку в усіх суб'єктів освіти уявлення про успіх, високі досягнення, необхідні для розвитку особистості й соціуму. Такий підхід конкретизує ідею гуманізації освіти, засади сучасної ідеології виховання та перехід від знаннєвої до особистісно-орієнтованої (компетентнісної) освіти. В акмеологічній школі дитина розвивається як індивід, особистість, ураховуються її індивідуальні особливості, формуються духовні та моральні цінності, розвиваються творчі здібності, уміння будувати відносини в колективі. В усіх суб'єктів освіти систематизуючими стають пізнавальні мотиви, навчання стає внутрішньою потребою, а творче переосмислення дійсності стає провідним.
Перспективність акмеологічного підходу до формування компетентності полягає в тому, що він орієнтує особистість на постійний саморозвиток, що відповідає вимогам часу, спрямованим на необхідність досягнення найвищих результатів у діяльності особистості. При акмеологічному підході домінує проблематика розвитку творчих здібностей, особистісних якостей, що сприяють реалізації індивідуальних якостей кожної дитини. Без сумніву, акмеологія значуща для підвищення якості освіти.
Формування й розвиток компетентностей є метою освітньої програми. Компетентності є динамічною комбінацією знань, умінь, навиків і здібностей. Це більш загальна підготовленість до дій, можливість установлювати зв’язки між знаннями й уміннями (діями) в специфічній ситуації. Отже, «компетенція – це те, що породжує вміння, дію».
Російські дослідники зауважують, що не слід протиставляти компетентності знанням, умінням та навичкам. Поняття компетентності містить їх у собі, але воно охоплює не тільки когнітивний і операціонально-технологічний, а й мотиваційний, етичний, соціальний та поведінковий складники. На відміну від знань, умінь, навичок, що передбачають дію за зразком, за аналогією, компетентність передбачає досвід самостійної діяльності на основі універсальних знань. Компетентність – це здатність (уміння) діяти на основі здобутих знань [1-2].
Акмеологічні технології спрямовані на розвиток внутрішнього потенціалу, підвищення професіоналізму й адаптаційних можливостей людини. Вони включають комплекс природничо-наукових і гуманітарних знань
Особливості акмеологічних технологій обумовлені внутрішньою установкою суб'єкта на розробку та впровадження. Об'єктом технологізації стають особистісні зони розвитку людини, способи й засоби життєдіяльності, професійного становлення.
Структура акмеологічних технологій може бути представлена в такий спосіб:
· мета та задачі технології;
· методологічна основа;
· принципи розробки;
· умови технологічного процесу;
· аналіз конкретної ситуації;
· характеристики суб'єкта й об'єкта технології, особливості їхньої взаємодії;
· етапи, прийоми (стратегічні, тактичні) досягнення мети;
· способи прогнозування результатів;
· упровадження.
«Основна задача акмеологічних технологій - сформувати та закріпити у самосвідомості людини затребувану необхідність у самосвідомості, саморозвитку й самореалізації, що дозволяють спеціальними прийомами та техніками самоактуалізувати особистісне та професійне "Я"».
До акмеологічних можна віднести такі технології:
· ігрові (дидактична гра, технології ігромоделювання);
· технології психоконсультування;
· тренінгові технології;
· технології розвивального навчання;
· технологія особистісно зорієнтованого навчання;
· метод проектів.
Для школи важливою є кожна із зазначених вище технологій. Активне вивчення й апробація кожної з них ведуться в Росії, наприклад, в Опочненській середній школі. Ігрові технології та технологія розвивального навчання апробуються в початковій школі (теми самоосвіти вчителів, робота в 1-му класі за системою Ельконіна-Давидова: у 2007/08 навчальному році - із двох предметів (рідна мова, літературне читання), у 2008/09 навчальному році - з усіх предметів), використовуються вчителями основної та середньої школи при підготовці та проведенні нетрадиційних уроків, елективних курсів, занять за системою додаткової освіти.
Дидактичні ігри кардинально змінюють технологію навчання. Суть їх полягає в тому, щоб розбудити пізнавальну активність дитини, сприяти становленню самостійності в мисленні й діяльності. Навчальна дидактична гра - варіативна форма організації, що динамічно розвивається, цілеспрямованої взаємодії всіх її учасників при педагогічному керівництві з боку вчителя. Суть цієї форми складає взаємозв'язок імітаційного моделювання та рольової поведінки учасників гри у процесі рішення типових навчальних задач досить високого рівня проблемності. Гра розкриває особистісний потенціал дитини: кожний учасник демонструє свої власні можливості окремо й у спільній діяльності з іншими учасниками. Дитина виступає творцем не тільки ігрових ситуацій, а і власної особистості, вирішує питання самоврядування, знаходить шляхи та засоби оптимізації своєї діяльності, виявляє свої недоліки та вживає заходи для їх усунення, учиться переборювати психологічні бар'єри у спілкуванні з різними людьми, удосконалює якості своєї особистості.
При організації навчальної діяльності в технології розвиваючого навчання Д. Ельконіна-В. Давидова основним об'єктом уваги виступає психологічний механізм цієї навчальної діяльності, тобто усвідомлення учнями процесу навчання. Результатом цілеспрямованої роботи з організації навчальної діяльності учнів, відповідно до теорії розвивального навчання, стає здатність, яку школярі здобувають, послідовно, самостійно й усвідомлено організовувати всі компоненти діяльності, тобто ставати суб'єктом діяльності. Ігрові й розвивальні технології сприяють розвитку в учнів ключових компетентностей, особистісних якостей, що врешті-решт впливає й на якість освіти. Наприклад, на початку й наприкінці 2007/08 навчального року серед учнів початкової школи було проведено вивчення їх психологічних особливостей. Серед об'єктів моніторингу на особливу увагу заслуговують такі характеристики: особливості уваги учнів, продуктивність їхньої уваги.
Отримані результати можна співставити з показниками якості на вченості в цьому класі на початок і кінець навчального року: стабільні результати та позитивна динаміка в усіх навчальних предметах. Окрім того, моніторинг рівня розвитку навчальної мотивації в даному класі також свідчить про перевагу пізнавальних мотивів, усі учні прагнуть до досягнення успіху, мають високий рівень навчальної мотивації, завжди реалізують навчальні мотиви, мають високий ступінь розвиненості здібності до цілепокладання. Технологія особистісно зорієнтованого навчання є темою методичної роботи шкільного методичного об'єднання вчителів гуманітарного циклу.
Не менш значущим у контексті акмеологічної теорії є технологія, що отримала назву "метод проектів" і припускає орієнтацію на самостійну діяльність учнів, рішення певної проблеми, що передбачає використання різноманітних методів, засобів навчання, інтегрованих знань і вмінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Для успішної реалізації методу проектів необхідні такі умови: наявність значущої проблеми та задачі; практична, теоретична й пізнавальна значущість передбачуваних результатів; самостійна (індивідуальна, групова, колективна) діяльність учнів; структурування змістовної частини проекту; використання дослідницьких методів.
Тренінгові технології та технології психоконсультування актуальні в роботі шкільного психолога й кожного класного керівника. До навчального плану введено валеологічні та психологічні курси ("Психологія спілкування", "Практикум із психології"), необхідні для вдосконалення учнів.
Професійний феномен акме можна виявляти та прогнозувати (діагностика); моделювати (конструювання еталона); простежувати у становленні й розвитку (корекція). Багатомірний феномен акме є образом-еталоном інтелектуальних, емоційно-почуттєвих, вольових, комунікативних характеристик людини та складових її здоров'я. Оптимальним результатом гуманітарно-технологічного розвитку й інтегрованим вираженням професійного акме є феномен конкурентоспроможності.
Конкурентоспроможна людина - це фахівець (у нашому випадку - випускник школи), який має явні переваги в порівнянні з іншими фахівцями завдяки особистісному та професійному потенціалу. Вона здатна витримувати конкурси, вибори, умови середовища, що змінились, переборювати перешкоди, домагатись успіху в житті, професійній сфері, закріплювати цю успішність у свідомості інших людей і робити свої дії певною нормою для інших. У конкурентоспроможного випускника добре розвинені адаптаційні та технологічні здібності. Детермінантами конкурентоспроможності є інтелектуальні, емоційно-вольові, комунікативні переваги та складові здоров'я дитини.
Діяльність класного керівника, який працює у випускному класі, будується з урахуванням акмеологічних принципів і спрямована на формування у випускників навички побудови індивідуальної професійної й особистісної траєкторії розвитку. Цьому в чи малому ступені сприяють дані моніторингових досліджень, що допомагають класному керівнику коректувати свою діяльність. Використання акме-технологій дозволяє запропонувати механізм проектування, створення власної професійної й особистісної діяльності, це цілеспрямований процес, завдяки якому дитина усвідомлює чіткі перспективи своєї майбутньої професії, готується до добровільної активності в кар'єрному рості.
Акме-технології спрямовані на формування мотиву самоствердження. У зв'язку з цим пріоритетним для вчителя й керівника стає проблема розвитку навчальної мотивації учнів. Більше того, проведені дослідження показують, що учні старших класів, маючи високу мотивацію, тільки іноді (чи рідко) реалізують названі мотиви в навчальній діяльності. Менше половини учнів прагнуть до навчального успіху, для інших рівнозначними стають прагнення до успіху й недопущення невдачі. У переважної більшості учнів зовнішні та внутрішні мотиви виражені в однаковій мірі, при цьому навчальні мотиви в поведінці реалізуються досить рідко. Саме акме-технології допоможуть учням пізнати себе, свій внутрішній світ, усвідомити себе частиною соціуму.
Успішність соціалізації залежить від ціннісних орієнтацій і відносин, що складають ядро особистості. Багато в чому вона визначається запасом придбаних у школі знань, умінь і навичок, що будуть характеризувати дитину як суб'єкта діяльності. Кінцевий результат використання акме-технологій - стійка здатність до самостійного вибору, самовдосконаленню, самореалізації в мінливих соціокультурних умовах.
У зв'язку з цим цілком доречно розглядати систему роботи шкільного методичного об'єднання та його керівника зі створення умов для підвищення якості освіти. Сформовані в учителя проектувальні вміння є необхідною умовою для їх ефективного розвитку і в учнів, причому не тільки на старшому ступені, а і в учнів основної та частково початкової школи.
Наприклад, урок-практикум – один зі способів втілення вищезазначеної теорії на практиці. Особлива цінність уроку – у комфортній емоційній атмосфері, індивідуальному темпі виконання завдань учнями, широкому спектрі практичних застосувань набутих умінь і навичок.
Мета уроків - удосконалення мислення, уваги і творчої уяви учнів, їх вміння бачити матеріал у знайомих речах;
- реалізація інтелектуальних здібностей дітей у комфортній для них обстановці;
- розвиток емоційної сфери;
- розвиток навичок групової діяльності.
Реалізувати це можна через практичну конструктивно-ігрову діяльність.
Цінність «ігрового» підходу - у складових отриманого на уроці досвіду. Це:
- досвід пізнавальної діяльності, зафіксований у вигляді її результатів – знань;
- досвід здійснення відомих способів діяльності – у вигляді умінь і навичок діяльності за зразком;
- досвід творчої діяльності – у формі вміння приймати рішення в проблемних ситуаціях;
- досвід емоційно-ціннісних стосунків, ставлення – у формі особистісних орієнтацій [2].
А це і є складові частини поняття компетентності та необхідні умови успішної діяльності та розвитку особистості.
І окремо про індивідуальний підхід. Можливість дитини власноруч створити об′єкт також є важливою для дітей з особливими потребами (проблеми із зором, слухом) – для них це справжня «ситуація успіху».
У рамках даної теми можна також розглянути формування й розвиток проектної культури учнів – від звичайних стіннівок до розробки і проведення заходів для молодших школярів.
Особливо важливими є аспекти розвитку акмеякостей, що стає можливе шляхом досягнення акмеологічної компетентності, тобто інтегральна готовність і здатність зрілої особистості будувати свій психічний розвиток із постійним ускладненням завдань і зростанням рівня досягнень, які найбільш повно реалізовують психологічні ресурси людини. До цих особистих якостей ми відносимо акме-мотивацію (спрямованість достатньо зрілої особистості на розв’язання акмеологічних завдань психічного й професійного розвитку, а також на забезпечення його поступового характеру та способу вирішення) та акме-здібності(індивідуально-психологічні властивості особистості, які забезпечують підтримку психічного та професійного розвитку, включають здатність будувати варіанти акмеограм свого розвитку, обирати та реалізувати прийоми і технології переходу з одного рівня професіоналізму на інший більш високий рівень, долати перепони на шляху досягнення «акме».
Отже, акмеологія вивчає шляхи, способи, умови розквіту людини як індивіда, як яскравої особистості, талановитого суб'єкта діяльності і самобутньої індивідуальності. І починати цю роботу слід ще в початкових класах
Есть только один путь постижения –действовать…
Паоло Коэльо «Алхимик»
Використані джерела:
1. Олена Татушко. Професійна діяльність і акмеологія:історико-педагогічні аспекти
2. Драч І.І. Акмеологічний підхід до формування професійної компетенції студентів у вищому навчальному закладі
Комментариев нет:
Отправить комментарий